Богиня Морена, дочка Чорнобога,
Могутня володарка темних ночей.
Узимку гуляє вона між хатами,
І кличе до себе наївних людей.
Її володіння за мостом відомим,
Який із давна звали "Калинів міст".
Під ним протікає "Смородина"річка,
Ніхто не бажає той міст перейти.
Володарка смерті,яку поважали,
Серпом своїм різала нитки життя.
Ночами душила,й життя випивала,
Боялись Морену слов'яни здавна.
Тому на весні коли все оживало,
І треба в полях починати робить.
Морени опудало у гарному вбранні
Під гучні пісні мали люди спалить.
Отак наші предки прощались з зимою,
Стрічали весну,оживав цілий світ.
Та про Морену мав пам'ятать кажен,
Про одну із славетних слов'янських Богинь.
Верещако Сергій.
