Drukarnia.BLOG

Вірш «…»

вона дихає в моїх легенях,

розвиває кінцівки в нирках,

добереться вона і до мозку,

не залишить мене у думках.

та лиш серце моє не чіпає,

мабудь хоче страждань нескінченних,

аби тіло із часом вмирало,

а ти в Бога б повірив миттєво.

смерть страшна та спокіна в одночас

ніби кличе, а ніби втіка

чом не можешь ти бути швидкою,

щоб не встигла ніяка «швидка»?

дякую за ваш час) а мені треба ще щось тут написати, аби було 100+ слів, тому декілька рандомно складених рядік:

« на цьому мабудь ми згонемо

історію спільного кохання

вже зараз бачимо проблеми

але не хочимо втрачать всі нерви »

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
polyanka
polyanka@nymphadora

5Довгочити
208Перегляди
3Підписники
Підтримати
На Друкарні з 26 квітня 2023

Більше від автора

Це також може зацікавити:

  • Віршик

    В жаху свій глузд з останніх сил тримає, до поки в треморі не задзвинять його кістки.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Дві зірки

    Душевний біль - моя муза і я цим не пишаюсь.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • Віршик

    В жаху свій глузд з останніх сил тримає, до поки в треморі не задзвинять його кістки.

    Теми цього довгочиту:

    Вірші
  • Дві зірки

    Душевний біль - моя муза і я цим не пишаюсь.

    Теми цього довгочиту:

    Поезія